"Євгеній Онєгін"

Анкета роману «Євгеній Онєгін» - «енциклопедія російського життя» (Белінський)

«Роман з нещасним коханням, дуеллю, сном та двома листами».

1. Час написання - 7 років 4 місяці 14 днів, 1823-1830 ( близько 8 років)

2. Жанр - соціально-психологічний роман у віршах, поєднання ліричного та епічного начал.

3. Перший у російській літературі психологічний роман; реалістичний роман, де яскраво виявилися риси реалізму: • показ впливу середовища на людину; •сприйняття особистості в соціально-історичному плані; •достовірність зображення; •змалювання типових героїв у типових обставинах.

4. «Онєгінська строфа» - строфічна форма, створена О. Пушкіним для написання роману у віршах «Євгеній Онєгін». «Онєгінська строфа» складається із чотирнадцяти рядків з перехресним, паралельним і кільцевим римуванням: абабввґґдеедєє.

5. Епіграф «Пройнятий марнолюбством, він, опріч того, мав ту особливу гордість, що примушує визнавати з однаковою байдужістю як добрі, так і лихі вчинки внаслідок почуття вищості, може, і гаданої» - налаштовує нас на те, що йтиметься про людину, про те, що в ній справжнє, а що вдаване.

6. Твір присвячений видавцеві книг Пушкіна П. Плетньову. Присвята роману -- це підсумок багаторічної праці й спостережень, аналізу минулого й сучасного; частини часто розрізнені між собою; поет підкреслює, що його твір тісно пов'язаний із життям.

7. Епіграф до першої глави "І жити квапиться, і почувать спішить» -- автор закликав пильніше придивлятися до свого героя, до його захоплень, до стилю його життя, чим жив, у що вірив, яких помилок припускався.

8. Композиція: будується «дзеркально»: лист Тетяни - відповідь Онєгіна - лист Онєгіна - відповідь Тетяни.

9. Головні герої. Євгеній Онєгін, Володимир Ленський, Тетяна Ларіна, Ольга Ларіна

10. Ім'я «Євгеній» -- з грецької «благородний», «шляхетний»

Прізвище «Онєгін» утворене від назви великої російської ріки Онєга, а великі ріки ніколи не належали окремим особам чи сім'ям, тому виникнення прізвищ від назв рік було неможливим. У прізвищі «Онєгін» підкреслюється внутрішня незалежність героя, його особливий стан щодо навколишнього світу, його індивідуалізм.

11. Основний конфлікт роману: конфлікт двох життєвих філософій, конфлікт людини і суспільства, конфлікт людини й оточення.

12. Проблематика: -людина на тлі епохи, часу, сенс її існування на землі.

- проблема освіти й виховання; - літературної творчості;

- вірності в подружньому житті; - людських взаємин;

- кохання; - родинних стосунків.

13. Географічне розташування місць, де відбуваються події роману, пори року, описані в романі, загальну тривалість й історичний час роману. Дія відбувається в Петербурзі (1, 8 глави роману), у Москві (7 глава), у провінції - у селі (2, 7 глави). Епоха, зображена у творі,- період царювання Олександра І (між війною 1812 року і грудневим повстанням).

14. Дія відбувається протягом 10 років. При цьому перші 16 років життя Онєгіна описані лише в 3 строфі 1 глави, а наступним 8 рокам присвячено увесь роман, крім ліричних відступів. Двом рокам життя в селі присвячені 5 глав роману (2-7); дія розпочинається влітку, у селі герой живе також осінь, зиму, дія 7 глави розгортається ранньою весною. Вісім років життя Онєгіна в Петербурзі описані як один день героя.

15. Соціальні прошарки суспільства, описані у романі, їх стосунки, побут, погляди, культуру. Автор показав основні соціальні прошарки суспільства Росії: аристократичне світське товариство Петербурга, міську бідноту, помісне дворянство, московське світське товариство. Ці соціальні прошарки живуть закритим і зовсім різним життям. Єдності нема навіть усередині однієї соціальної групи: дворяни столичні, московські та провінційні мають різні духовні пріоритети, живуть різним духовним життям. У творі показані заняття та дозвілля дворян у столиці, місті, селі, узимку та влітку; описані інтер'єри міської квартири та поміщицької садиби, мода, гастрономія; є описи народних свят, прикмет та обрядів.

16. Економічний та культурний стан російського народу на початку ХІХ ст. Реформи Онєгіна в селі свідчать про те, що почала розпадатись кріпосницька система. Освічені люди захоплювались новими філософськими течіями (згадується ім'я Канта, прихильником якого є Ленський). Онєгін слідкує за розвитком європейської науки. У зв'язку з цим згадуються імена Гібона, Гердера, Біша, Тіссо, Беля та Фонтенеля. На залишив автор осторонь і літературу: згадуються імена Руссо, Ричардсона, Сталь, Крюднера, Коттеня. Велику роль відігравав також театр (автор залишив нам характеристику авторів репертуару, постановників балету та відвідувачів театру).

17. Сюжет. Глава 1. Головний герой - дворянин Євгеній Онєгін, який веде типово світський спосіб життя, відвідуючи петербурзькі салони, прийоми, спілкуючись з колом схожих на нього молодих гульвіс. Але невдовзі він починає нудьгувати, розуміючи, що таке життя позбавлено сенсу. Його більше не цікавлять звичні радощі життя, увага жінок. Він поринає в читання, пробує писати сам, але все марно: ліків від нудьги, яка охопила його, він не знаходить. Саме в цей час з ним знайомиться автор-оповідач:

Зненавидівши марнослів'я І світські приписи дрібні.

Його зустрів і полюбив я; Припали до душі мені

І мрій жадоба мимовільна, І своєрідність непохильна,

І ум холодний та їдкий; Він був похмурий, я - лихий.

Обидва пристрасті ми знали. Обох життя гнітило нас;

В серцях огонь юнацький згас; Обох підступно чатували

Злоба Фортуни і людська У самім розцвіті віка.

Автор і його герой зібралися навіть разом вирушити в мандрівку, але змушені були розлучитись: помер батько Онєгіна, а його майно відібрали кредитори. Невдовзі Онєгін отримує звістку про важку хворобу свого дядька, який має залишити йому ввесь свій спадок. Онєгін їде в його сільський маєток, та не встигає: дядько помер.

Глава 2. Онєгін живе в селі. Спочатку йому тут подобається, але дуже швидко він переконується, що сільське життя так само нудне, як і життя в Петербурзі. Із сусідами Онєгін не підтримує жодних стосунків, аж поки в сусіднє село не приїжджає молодий поміщик Володимир Ленський. Онєгін і Ленський стають приятелями. Ленський розповідає Онєгіну про своє кохання до Ольги Ларіної.

Глава 3. Ленський знайомить Онєгіна з сестрами Ольгою і Татьяною Ларіними. На Онєгіна велике враження справляє Татьяна, і серед сусідів-поміщиків уже поширюються чутки про їх майбутнє одруження. Татьяна закохується в Онєгіна і пише йому листа з освідченням у своїх почуттях.

Глава 4. Онєгін зворушений щирістю та відвертістю любовного зізнання Татьяни, але не хоче одружуватись, боячись втратити свою свободу. Він відмовляє Татьяні і радить їй навчитися стримувати свої почуття. Татьяна «нещасна від печалі в'яне, блідніє, гасне і мовчить». А роман Ленського й Ольги стрімко наближається до весілля. Онєгін тим часом продовжує віддаватися втіхам спокійного сільського життя.

Глава 5. Напередодні свого дня народження Татьяна бачить страшний сон, в якому Онєгін вбиває Ленського. Дівчина гортає сонники, аби дізнатись, що ж може означати цей сон, але відповіді так і не знаходить. Побачивши серед гостей Онєгіна, Татьяна розхвилювалася. Онєгіна це дратує, і він зриває злість на Ленському, який запросив його до Ларіних. Онєгін вдає, що захоплений Ольгою, але запальний Ленський усе сприймає трагічно, залишає бал і посилає Онєгіну виклик на дуель.

Глава 6 . В ніч перед дуеллю Ленський намагається читати Шиллера і пише Ользі прощальні вірші. Онєгін не задоволений собою, але справа вже набула розголосу. Приятелі готові примиритися, але норми світської поведінки не дозволяють їм цього зробити: Вони готують кулю згубну... А що, як засміяться вмить.

Як рук своїх не багрянить. Як розійтися миролюбно?..

Та серце слухати своє Фальшивий сором не дає.

Постріл Онєгіна вбиває Ленського.

Глава 7. Після смерті Ленського Ольга невдовзі виходить заміж за офіцера і залишає маєток. Онєгін починає «мандрувати по світу». Самотня Татьяна продовжує кохати Онєгіна, часто відвідує його кабінет, переглядає книжки з його помітками, починає краще розуміти його. Мати Татьяни стурбована: вона відмовляє всім женихам. Порадившись із сусідами, мати везе Татьяну в Москву, на «ярмарок наречених».

Глава 8 . Повернувшись з подорожі, Онєгін з'являється в Петербурзі

на одному із світських прийомів: Убивши друга на дуелі, - Доживши марно, без трудів До двадцяти шести років. Літа пройшовши невеселі Без служби, без жони, без діл. Не знав, де діти решту сил.

На балу Онєгін зустрічається з Татьяною, яка стала дружиною генерала. Онєгін закохується в неї, також пише їй листа з освідченням у почуттях і також чує відмову: «Я вас люблю (пощо таїти?), / Та з ким я стала до вінця - / Зостанусь вірна до кінця». В останніх рядках твору автор прощається і з читачем, і зі своїми героями - Татьяною та Онєгіним.

«Євгеній Онєгін» - аналіз

Роман О. Пушкіна «Євгеній Онєгін» - перший реалістичний роман не тільки в російській, але й у світовій літературі. Рік написання: 1823-1831 Жанр - соціально-психологічний роман у віршах. Тема - зображення російського життя першої чверті XIX століття Головні герої: Євгеній Онєгін, Володимир Ленський, Тетяна Ларіна, Ольга Ларіна Композиція: будується «дзеркально»: лист Тетяни - відповідь Онєгіна - лист Онєгіна - відповідь Тетяни. Основний конфлікт роману: конфлікт двох життєвих філософій, конфлікт людини і суспільства, конфлікт людини й оточення. Проблематика «Євгеній Онєгін» -людина на тлі епохи, часу, сенс її існування на землі. - проблема освіти й виховання; - літературної творчості; - вірності в подружньому житті; - людських взаємин; - кохання; - родинних стосунків.

"Евгеній Онєгін"- сюжет

Роман починається з нарікань молодого дворянина Євгенія Онєгіна з приводу хвороби свого дядечка, що змусила Євгена покинути Петербург і відправитися до одра хворого, щоб попрощатися з ним. Позначивши таким чином зав'язку, автор присвячує першу главу оповіданням про походження, сім'ї, життя свого героя до отримання звістки про хворобу родича. Оповідання ведеться від імені безіменного автора, котрий представився добрим приятелем Онєгіна. Євген народився «на берегах Неви», тобто в Петербурзі, в не самій успішній дворянській сім'ї: Служив отлично-благородно, Долгами жил его отец, Давал три бала ежегодно И промотался наконец. Онєгін отримав відповідне виховання - спочатку, маючи гувернантку Madame (не плутати з нянькою), потім - гувернера-француза, який не обтяжував свого вихованця великою кількістю занять. Пушкін підкреслює, що освіта і виховання Євгена були типові для людини його середовища (дворянина, яким з дитинства займалися вчителі-іноземці). Життя Онєгіна в Петербурзі було сповнене любовними інтригами і світськими розвагами, але ця постійна низка забав привела героя до нудьги. Євген їде до дядька в село. Після прибуття виявляється, що дядько помер, а Євген став його спадкоємцем. Онєгін поселяється в селі, але і тут його долає депресія. Сусідом Онєгіна виявляється приїхавший з Німеччини вісімнадцятирічний Володимир Ленський, поет-романтик. Ленський і Онєгін сходяться. Ленський закоханий в Ольгу Ларіну, дочку місцевого поміщика. На завжди веселу Ольгу не схожа її задумлива сестра Тетяна. Ольга молодше сестри на один рік, вона зовні красива, але нецікава Онєгіну: Неужто ты влюблён в меньшую? - А что? - Я выбрал бы другую, Когда б я был, как ты, поэт. В чертах у Ольги жизни нет. Зустрівши Онєгіна, Тетяна закохується в нього і пише йому листа. Однак Онєгін відкидає її: він не шукає спокійного сімейного життя. Ленський і Онєгін запрошені до Ларіних на іменини Тетяни. Онєгін не радий цьому запрошенню, але Ленський вмовляє його поїхати, обіцяючи, що нікого з гостей-сусідів не буде. Насправді, приїхавши на торжество, Онєгін виявляє «бенкет величезний», що його злить не на жарт. [...] Надулся он и, негодуя, Поклялся Ленского взбесить, И уж порядком отомстить. На обіді у Ларіних Онєгін, щоб змусити Ленського ревнувати, несподівано починає залицятися до Ольги. Ленський викликає його на дуель. Поєдинок закінчується смертю Ленського, і Онєгін їде з села. Через три роки він з'являється в Петербурзі і зустрічає Тетяну. Тепер вона - важлива світська дама, дружина генерала. Онєгін закохується в неї і намагається її добитися, але на цей раз відкидають вже його. Тетяна зізнається, що як і раніше любить Євгенія, але каже, що повинна залишитися вірною чоловікові. Я вас люблю (к чему лукавить?), Но я другому отдана; Я буду век ему верна. На цьому оповідь переривається. Автор залишає збентеженого Євгенія і в декількох репліках прощається з читачами і зі своєю багаторічною працею.

Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна

Головний герой роману - молодий поміщик Євгеній Онєгін - це людина зі складним, суперечливим характером. Виховання, яке здобув Онєгін, було згубним. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина уваги, доручивши його "вбогим" гувернерам. Внаслідок цього Онєгін виріс егоїстом, людиною, що піклується тільки про себе, про свої бажання та задоволення і яка не вміє звертати увагу на почуття, інтереси, страждання інших людей. Він здатний образити, скривдити людину навіть не помічаючи цього. Все гарне, що було в душі юнака, так і залишилося нерозвиненим. Життя Онєгіна - нудьга і лінощі, одноманітні задоволення за умови відсутності реальної, живої справи.

Образ Онєгіна не вигаданий. У ньому поет узагальнив риси, типові для молодих людей того часу. Це люди, забезпечені за рахунок праці кріпосних селян, які здобули безладне виховання. Проте на відміну від більшості представників правлячого класу, що спокійно сприймали своє життя без діла і тяжке становище пригніченого люду, ці юнаки розумніші, чутливіші, сумлінні, благородні. Вони незадоволені собою, своїм оточенням, суспільним устроєм.

Онєгін за поглядами і за вимогами до життя стоїть вище не тільки своїх сільських сусідів-поміщиків, а й представників петербурзького вищого світу. Зустрівшись з Ленським, який здобув вищу освіту у найкращому університеті в Німеччині, Онєгін зміг сперечатися з ним на будь-яку тему, як з рівним. Дружба з Ленським відкриває в душі Онєгіна приховані за маскою холодного егоїзму та байдужості можливості вірних, доброзичливих стосунків між людьми.

Побачивши вперше Тетяну, ще навіть не поспілкувавшись із нею, не почувши її голосу, він одразу відчув поетичність душі цієї дівчини. У ставленні до Тетяни, як і до Ленського, розкрилась така його риса як доброзичливість. Під впливом подій, зображених у романі, в душі Євгенія відбувається еволюція, і в останній главі роману Онєгін уже зовсім не той, яким ми бачили його раніше. Він закохався в Тетяну. Але його кохання не приносить щастя ні йому, ні їй.

У романі "Євгеній Онєгін" Пушкін зобразив легковажного юнака, який навіть у коханні не може дати собі ради. Втікаючи від світу, Онєгін не зміг втекти від себе. Коли він зрозумів це, було вже пізно. Тетяна тепер не вірить йому. І це відкриває Онєгіну очі на самого себе, проте нічого не змінює.

ЦИТАТНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕТЯНИ

Татяна Ларіна - героїня роману «Євгеній Онєгін». Це дівчина з провінції, яка виросла в сільському маєтку своїх батьків, в оточенні природи і простих селян. «Итак, она звалась Татьяной. Ни красотой сестры своей, Ни свежестью ее румяной Не привлекла б она очей. Дика, печальна, молчалива, Как лань лесная боязлива, Она в семье своей родной Казалась девочкой чужой. Она ласкаться не умела К отцу, ни к матери своей; Дитя сама, в толпе детей Играть и прыгать не хотела И часто целый день одна Сидела молча у окна...» Характер Тетяни - вдумливий, мрійливий. З дитинства вона любить читати книги, слухати розповіді няні - замість того, щоб вишивати, чепуритися, крутитися біля дзеркала - тобто займатися тим, чим займаються інші дівчинки. «Задумчивость, ее подруга От самых колыбельных дней, Теченье сельского досуга Мечтами украшала ей. И были детские проказы Ей чужды: страшные рассказы Зимою в темноте ночей Пленяли больше сердце ей...» Юна Тетяна наївно вірить у все, написане в книгах. Романтичне кохання, яким сповнені романи, заполонює її. Вона сама здатна закохатися так само глибоко, так само палко, як написано в книгах. «Ей рано нравились романы; Они ей заменяли всё; Она влюблялася в обманы И Ричардсона и Руссо...» Коли в повіті з'являється новий сусід, Євгеній Онєгін, він стає героєм роману Тетяни. Онєгін розумний, вміє себе подати, до того ж доглянутий і гарний собою. Він приїхав зі столиці і явно виділяється своїм способом думок, неординарністю особистості серед нудних і стандартних сусідів-поміщиків. Тетяна закохується в нього. «Давно ее воображенье, Сгорая негой и тоской, Алкало пищи роковой; Давно сердечное томленье Теснило ей младую грудь; Душа ждала... кого-нибудь...» Тетяна пише Онєгіну лист, де зізнається у своїх почуттях. Її наміри серйозні, вона хоче кокетувати з ним, у неї серйозні наміри. «За что ж виновнее Татьяна? За то ль, что в милой простоте Она не ведает обмана И верит избранной мечте? За то ль, что любит без искусства, Послушная влеченью чувства, Что так доверчива она, Что от небес одарена Воображением мятежным, Умом и волею живой, И своенравной головой, И сердцем пламенным и нежным?...» «...Кокетка судит хладнокровно. Татьяна любит не шутя И предается безусловно Любви, как милое дитя. Не говорит она: отложим - Любви мы цену тем умножим, Вернее в сети заведем...» Любов Тетяни терпить крах: обранець не відповідає на її почуття, а намагається «по-дружньому» давати поради. Потім розігрується трагедія, Онєгін на дуелі вбиває Ленського і їде. Тетяна починає краще розуміти особистість коханого. Але і їй доводиться міняти своє життя. У селі немає відповідних женихів, а Тані вже давно пора заміж. Її привозять до Москви, у вище суспільство: «...Ее находят что-то странной, Провинциальной и жеманной, И что-то бледной и худой, А впрочем очень недурной...» Через кілька років Онєгін несподівано зустрічає Тетяну в Петербурзі. Вона одружена з генералом і стала королевою вищого світу, але при цьому не зрадила собі: «...Она была нетороплива, Не холодна, не говорлива, Без взора наглого для всех, Без притязаний на успех, Без этих маленьких ужимок, Без подражательных затей... Все тихо, просто было в ней, Она казалась верный снимок Du comme il faut...» «...Как изменилася Татьяна! Как твердо в роль свою вошла!... Кто б смел искать девчонки нежной В сей величавой, в сей небрежной Законодательнице зал?...» В душі Татяна залишилася такою як і була. Успіхи в суспільстві не затьмарили її голову: «А мне, Онегин, пышность эта, Постылой жизни мишура, Мои успехи в вихре света, Мой модный дом и вечера, Что в них? Сейчас отдать я рада Всю эту ветошь маскарада, Весь этот блеск, и шум, и чад За полку книг, за дикий сад, За наше бедное жилище»... Любов Тетяни до Онєгіна так само жива, як і в минулі часи, коли вона була соромливою сільською дівчиною. Але у Тетяни є честь і гідність жінки. Будучи заміжньою, вона відмовляється від роману з Онєгіним, нехай навіть тепер її любов стала взаємна. Онєгін полюбив її, але вона не стане обманювати чоловіка: «...Я вас люблю (к чему лукавить?), Но я другому отдана; Я буду век ему верна».

Джерело: https://dovidka.biz.ua/yevgeniy-onyegin-tsitatna-harakteristika-tetyani/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Історія роботи над романом "Євгеній Онєгін"